Знову самоорганізувалася група паломників для відвідування Афонських святинь. Попри звичні вже традиційні клопоти щодо підготовки до поїздки, цього разу виникали й деякі інші обставини, що, на перший погляд, створювали додаткові труднощі, але в кінцевому підсумку вони були результативними. Насамперед це стосувалося визначення дати поїздки, яка з різних причин кілька разів змінювалася. Не з першого разу також вдалося домовитися про отримання діамонітіреонів у зв’язку з великим напливом паломників на Афон. Лише останнього дня перед запланованою датою виїзду нам нарешті повідомили про отримання такого дозволу. Ми змогли відвідати Афон саме в той час, коли там перебував предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський та всієї України Епіфаній.
У дорогу вирушили двома автівками: четверо священників і стільки ж мирян. У Греції, проминувши Салоніки, прибули до Уранополіса вже ближче до вечора. Для відпочинку зупинилися в одному з приміських готелів. Наступного дня зі сходом сонця вирушили до офісу за отриманням діамонітіріонів. Висловлюючись театральними термінами, можна сказати, що про «аншлаг» на відвідування Афону свідчила велелюдна в кілька сотень осіб черга, яка досить швидко поповнювалася й після нас. Як наслідок – не стало місць на поромах для доїзду до монастирів. Але відповідна адміністрація вирішила провести додаткові рейси, на які ми змогли потрапити. Водночас іншій групі паломників зі Львова, які прибули того ж дня, але дещо пізніше за нас, це не вдалося й вони вимушені були чекати наступного дня.
Уже на борту порома ми зустріли ще одну групу паломників-військовослужбовців, які проходили реабілітацію у львівському шпиталі. Їх вирізняла уніформа у вигляді футболок з написом «Духовна перемога». Протягом рейсу нам вдалося поспілкуватися з деякими з них. Від їхнього капелана вперше почули про планування щодо відвідування найближчими днями святинь Афону Блаженнішим Епіфанієм.
З причалу в Дафні вже звичним трансферним маршрутом добираємося до Кареї. Вечоріє. У зв’язку з пізнім додатковим рейсом порома вимушені експромтом вже на місці шукати місце для ночівлі, наперед знаючи, що всі монастирі переповнені, у тому числі й розташований неподалік монастир Кутлумуш. Але Афон – це Афон і тут Богородиця «призрить на свої чада». Наугад ідемо до іншого найближчого скита Андрія Первозванного. І, о диво, нас приймають! Вечірня служба, короткий відпочинок і нічний цикл богослужінь з літургією. Після служби трапеза в монастирській трапезній: макарони під соусом, хліб з повидлом і чай або звичайна вода. Їжа проста, але надзвичайно смачна та поживна!
Після трапези попутним транспортом відправляємося до монастиря Ватопед. Прикладаємося до чудотворних ікон, у тому числі Пантанаси (Всецариці) та мощів святих. Отримуємо від монахів традиційні подарунки: освячені на поясі Богородиці символічні пояски й флакончики з освяченою олійкою.
Клопотанням уже нам знайомого керівника афонським транспортом підсідаємо до маршрутки на Карею з умовою висадки на повороті до української келії Святих Архангелів (Фалакру). При пішому переході до келії дорогою запасаємося лавровим листям для домашніх потреб, кущі якого тут ростуть повсюди. Слід зауважити, що приготована з афонським лавровим листям їжа має особливий смак.
На місці оглядаємо будівлі келії та порівнюємо результати роботи з минулим роком.
На столику біля келії організовуємо невеликий пікнічок з принесених у наплічниках харчів (хліб, рибні консерви, консервована квасоля, цибуля, огірки, помідори, вода).
Через короткий час прибуває група священників з Рівненщини, які разом з нашими священнослужителями та настоятелем келії ієромонахом Паїсієм у приміщенні майбутнього храму служать соборний молебень перед копією чудотворної ікони Теребовлянської Божої Матері, яку ми привезли.
Після молебню сезонний трудник (послушник) келії Сергій (учасник бойових дій, мешканець Рівного) відвозить нас автівкою до монастиря Пантократор. Тут саме проводили масштабні ремонтні роботи та не поселяли паломників, хоча у дворі монастиря ми могли спостерігати монаший обряд хрещення дорослого чоловіка.
З Пантократора попутним транспортом повертаємося до Кареї і перед нами знову постає питання ночівлі. Вже знайомою доріжкою з невеликим сподіванням прямуємо до скита Андрія Первозванного. І, о диво! Нас знову приймають на нічліг! Щоправда, вже не в келії по 2-3 особи, а у залі на 30 спальних місць. Та нам не звикати. Головне відпочити й набратися сил перед нічними бдіннями.
Підйом на служби, які розпочинаються о 4-й годині на світанку й завершуються Літургією. Після сповіді в наших священників при завершенні Літургії причащаємося Святих Таїн. На ранкову трапезу цього дня подають рис із грибами. Настільки смачно, що сам собі обіцяю обов’язково приготувати таку страву після повернення додому.
Після трапези вирушаємо в дорогу, віднісши попередньо свої речі в невеличкий готель у Кареї. Після того маршрутним транспортом вирушаємо в Іверський монастир. Поклоняємося чудотворній іконі Іверської Божої Матері – Портаїтісі (Воротарниці) та тепер уже пішим ходом вирушаємо вздовж узбережжя до монастиря Ставронікіта вже знайомими нам з попередніх подорожей скельними карнизами.
У монастирі отримуємо традиційне монастирське частування для подорожніх, читаємо акафіст і повертаємось у готель в Кареї. Беремо участь у вечірній службі у храмі Достойно Єсть з поклонінням однойменній чудотворній іконі. Вечеря та відпочинок у готелі (готель за ціною, а так – радше притулок, хоча й із санвузлом і гарячою водою). Тут до нас доходять відомості про очолювання молебнів і Божественних Літургій Блаженнішим митрополитом Епіфанієм у низці монастирів Афону: Ксенофонті, Ставронікіта, Іверіоні, Симонопетра, скиті пророка Іллі, іхастіріоні (келії) Святих Архангелів. Такі події – це духовне визнання автокефалії ПЦУ на Афоні, яке чи не важливіше, ніж адміністративне.
Ранішню службу відбуваємо у храмі Достойно Єсть. І знову спочатку маршрутним таксі до монастиря Ксеропотам, ворота якого на той час вже були зачиненими (що за нашими спостереженнями чомусь саме в цьому монастирі почасти трапляється), а далі пішим ходом транзитом через монастир Цілителя Пантелеймона до монастиря Ксенофонт. Варто зазначити, що у середньому наші піші переходи гірськими стежками та доріжками сягали відстаней до 15 км. Після читання акафіста в Ксенофонті виходимо на причал для повернення паромом в Уранополіс. Дорогою додому зупиняємося на відпочинок у готелі в одному з курортних сіл біля Уранополіса. Дозволяємо собі за сонячної погоди трішки покупатися у водах Егейського моря, яке на той час ще є досить теплим, а на наступного дня – в путь. Дорогою заїжджаємо на могилу легендарного святого останніх часів Паїсія Святогорця, що на території храму Івана Богослова в містечку Суроті. Паїсій Святогорець (в миру – Арсеніос Езнепідіс народився 25 липня1924 року у Фарасі, що в Каппадокії. Преставився 12 липня 1994-го у м. Салоніки, Греція) – один з найшанованіших грецьких святих і духовних світил грецького народу ХХ століття, старець і монах Афонської гори, колишній боєць антифашистського грецького Опору. Відомий своїми духовними повчаннями.
Про духовний авторитет пріснопам’ятного святого старця свідчила черга із сотень і сотень людей до його могили, яка рухалася та постійно поповнювалася.
За кілька кілометрів від місця захоронення Паїсія Святогорця неподалік від Салонік попутно відвідали монастир святої Анастасії Узорішительниці – один з найдавніших і найшанованіших монастирів Греції.
Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця є покровителькою ув’язнених і хворих. Працею та словами розради свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, піклуванням про тіла й душі стражденних звільняла їх від пут відчаю, страху та безпорадності, тому й названа Узорішительницею.
А далі – традиційна зупинка та відвідування монастиря Димитрія Солунського у Салоніках, Івана Нового Сучавського у місті Сучава. Зворотній перетин кордону не зайняв багато часу й незабаром ми в’їхали у Тернопіль, везучи із собою незабутні враження та афонські гостинці для рідних і близьких.
Ілля ГЕРАСИМЮК,
завідувач кафедри анатомії людини ТНМУ, професор